Екскурсія до м. Коростень. Відвідання командного пункту-бункера „Скеля” з екскурсією

У згадці про місто Коростень зазвичай на думку спливають уроки історії в школі: стародавній Іскоростень, суворі древляни, які жорстоко стратили князя Ігоря в 945 році, його дружина Ольга, яка неодноразово, із не меншою жорстокістю, здійснювала помсту за смерть чоловіка. Можна пригадати, що Коростень – це одне з найстаріших міст північної України, районний центр Житомирщини, розташований на скелястих берегах річки Уж.

Проте, мабуть, небагатьом відомо, що в одній із цих скель знаходиться найбільш загадкова споруда 20-30-х років ХХ століття – об’єкт „Скеля”, командний пункт Червоної Армії. Він входив до складу оборонної „Лінії Сталіна”. Бункер був вирубаний у товстому шарі місцевого граніту, на основі існуючих тут колись камінних укріплень племені древлян. Споруда була не лише надміцною, але й надсекретною. У свій час червоноармійці, які охороняли її, відкривали вогонь на знищення по тих, хто насмілювався підійти до об’єкту занадто близько. Сьогодні, коли гриф секретності знятий, у бункері створений воєнно-історичний музейний комплекс „Скеля”, який можна відвідати з екскурсією.

Багатотонні двері, що ведуть до гранітного підземелля, можуть витримати пряме влучення артилерійського снаряду. Спеціальна сітка захищала бункер від бомб. Колись звідси велось командування не тільки місцевим укріпрайоном, але й, мабуть, усім Південно-Західним напрямом.

На сьогодні розвіданий та відкритий для екскурсій один із трьох поверхів бункера. На ньому знаходяться невеликі тематичні виставки, присвячені зброї, громадянській обороні, війні та са

мому бункеру. Тут можна дізнатися про генерала Карбишева, який керував будівництвом об’єкта, побачити унікальну колекцію протигазів та інших засобів індивідуального захисту, оглянути залишки чудового дубового паркету, який вкривав колись підлогу в „Скелі”. А ще тут є фото відомих людей, які спускались у це запілля.

Цікаво, що із стіни бункера стирчить обривок старого телефонного кабелю. Якщо до нього приєднати телефонний апарат і подзвонити, можна почути сигнал виклику. Але з іншого кінця дроту на нього ніхто не відгукнеться, адже вхід на два недосліджені поверхи цієї споруди заблокований. Система життєзабезпечення бункера працює, і, як кажуть, „не приведи Господи завтра війна” – об’єкт можна використовувати як ядерне бомбосховище.