Аскольдова могила

Аскольдова МогилаЛітописне урочище на схилах Дніпра, яке з прадавніх часів має історію, пов'язану із похованнями. Тут, відповідно до «Повісті минулих літ», поховано київського князя Аскольда, а також Діра, які загинули від руки чужинця Олега. Згодом в урочищі неодноразово виникали церкви та монастирі, навколо яких проводились поховання, спочатку суто монастирські, а з кінця XVIII століття – загальноміські. Цвинтарем опікувався Микільський монастир, який знаходився в районі сучасної площі Слави.

У ХІХ столітті Аскольдова могила стала елітним некрополем. Тут ховали знатних киян, переважно мешканців аристократичних Липок, військових, а також представників професури, митців, архітекторів, інженерів, акторів та інших відомих осіб.

З 1860 року некрополь розміщувався на 9 терасах, які спускались майже до до набережної Дніпра. Тут було безліч скульптур, надгробків та склепів, які являли собою високу художню цінність. Кладовище потопало у зелені та квітах, однак йому постійно загрожувала проблема зсувів схилів.

У січні 1918 року на Аскольдовій могилі поховали героїв битви під Крутами, які загинули у нерівному бою з більшовиками.

Рік потому, із встановленням в Києві більшовицької влади, цвинтар Аскольдова могила закрили, дозволивши лише підзахоронення родичів. Пізніше, у 30-ті роки, з кладовища забрали усі металеві оздоби та огорожі як металобрухт, а згодом його взагалі ліквідували та перетворили на парк. Поодинокі могили та кістки були перенесені на інші кладовища Києва. 

У роки нацистської окупації тут здійснювались поховання німецьких офіцерів та солдат (могили не збереглись). Цвинтар носив назву Героїв Вермахту.

Сьогодні Аскольдова могила має статус паркового комплексу, його площа дорівнює 20 Га, він входить до природно-заповідного фонду України як національне надбання. 

У 2014 році на Аскольдовій могилі поховали героя Майдану Олександра Клітинського (ховали як невідомого, згодом рештки ідентифікували); участника АТО Марка Пославського.

Відомі люди, поховані на цвинтарі Аскольдова могила

Лашкевич Олександр Степанович (1842 — 1889) 

Український історик, громадський діяч, філолог, археолог, українофіл. Належав до знатного дворянського роду. Був редактором-видавцем знаменитого журналу «Кіевская старина», засновником Печерської недільної школи.

Нестеров Петро Миколайович (1887 — 1914) 

Всесвітньо відомий пілот (детальніше у статті про Лук'янівський некрополь).

Ніколаєв Володимир Миколайович (1847 – 1911)

Один з найбільш відомих архітекторів Києва позаминулого століття. Його шедеври є добре відомими: це будівля купецького зібрання ( філармонія сьогодні), особняк Терещенко (сьогодні музей російського мистецтва, або київська картинна галерея), будинок Лібермана, Покровський монастир тощо. Займав чільні посади в організаціях галузей архітектури, культури, мистецтва.

Соловцов Микола Миколайович (1857 – 1902)

Славетний актор, режисер, засновник популярного свого часу театру «Соловцов», один з основоположників драматичного театру. Засновник «Товариства драматичних артистів» Києва. На його честь названо одну з вулиць Києва. Перепохований на Байковому кладовищі.

Глєбова Марія Михайлівна (1840 – 1919)

Акторка, антрепренер, дружина Соловцова М.М., яка очолила театр «Соловцов» після смерті чоловіка. Перепохованаа на Байковому кладовищі разом із ним.

Мерінг Фрідріх Фрідріхович (1822 – 1887)

Видатний лікар, професор Київського університету, автор важливих наукових праць, власник садиби – відомої пам'ятки Києва ХІХ століття.

Тарновський Василь Васильович (молодший) (1837 – 1899)

Меценат, громадський та культурний діяч, поціновувач української старовини. Київський та Черніговський історичні музеї завдячують йому своїми колекціями. Створив унікальну збірку творів Шевченка, колекцію предметів та архивів козацько-гетьманської епохи. Сприяв зустрічам української творчої еліти. Перепохований на Звіринецькому некрополі.

Шилє Олександр Якович (1830 – 1897)

Відомий архітектор. Найвідоміші роботи в Києві: перебудова колегії Галагана, біржа на Інститутській, водонапірна башта на Печерську (нині Водно-інформаційний центр) та ін.

Шлейфер Георгій Павлович (1855 – 1913)

Архітектор, голова Міського Кредитного Товариства Києва, яке опікувалось питаннями будівництва. Відомі споруди, що збереглись: синагога Бродського, театр Соловцова (сьогодні театр ім.Франка).

Військові поховання на Аскольдовій могилі

Поховання часів Імперії

До ліквідації цвинтаря на Аскольдовій могилі спочивали довічним сном генерали та офіцери, які були учасниками всіх військових кампаній Російської імперії упродовж ХІХ- до початку ХХ ст.: війни 1812 р., Кримської 1853-1856 р.р., російсько-турецької 1877-1879 р.р., Першої світової. Це були георгіївські кавалери, гусари Київського полку.

Герої Крут

Герої битви під Крутами, поховані тут, стали символом героїзму і жертовності молодого покоління у боротьбі за незалежність України. Це були зовсім юні люди: студенти, вихованці військових шкіл, гімназисти, медичні сестри.

Слід зазначити, що Аскольдова могила не є єдиним місцем, де здійснювались поховання крутян, на сьогодні це суперечливе питання. Проте саме тут встановлено пам’ятник героям: виготовлений із дорогого каменя козацький хрест, у центрі якого висічений тризуб, під яким промовиста і символічна цитата із святого Євангелія: «Найбільша любов – життя покласти за друзів».

Могили окупантів

Під час окупації Києва, що тривала з 19 вересня 1941 р. по 6 листопада 1943 р., парк на Аскольдовій могилі використовувався для масових поховань  та офіцерів німецької, угорської та румунської армій, які гинули у боях з Червоною Армією, у каральних акціях проти українських партизанів, від рук підпільників і диверсантів, а також вояків, які помирали у київських шпиталях.

Вищих чинів ховали біля Маріїнського палацу. Також, загиблих старших офіцерів відправляли до Німеччини, а на Аскольдовій могилі ховали солдатів та молодших офіцерів. Поховання розташовувались рівними рядами уздовж терас, а також від підніжжя крутосхилу з боку Печерська на долину. Над похованнями стояли дерев'яні хрести у формі «залізного хреста» зі свастикою у середхресті, з іменем, прізвищем, військовим званням та датами життя і смерті. 

У 1944 році надгробні хрести знищили, труни з рештками вояків вивезли в район Броварів і спалили.

Радянські військові поховання

На схід від церкви, на невеличкій ділянці, було перепоховано воїнів Радянської Армії, які загинули чи померли під час війни та спочатку були поховані в міських парках. До травня 1945 року було впорядковано 25 таких могил, але згодом, у 1957 році, іх було переміщено у спеціально створений парк Слави.

 

 
Ми в соцмережах

Підписуйтесь

Facebook
facebook.com/ToursDeKiev

Google+
google.com/+ToursDeKievUA

YouTube
youtube.com/user/ToursDeKiev