Щекавиця: місто мертвих у Києві
Оповита легендами та містичними історіями, гора Щекавиця височить над Подолом. Найближчі до неї вулиці – Глибочицька, Нижньоюрківська, Соляна і Фрунзе. На самій горі знаходяться вулиці Олегівська та Лук'янівська. Є ще вулиця Трудова, де зберігся один будинок. Нещодавно тут була іще вулиця Мирна, але, оскільки її забудову практично знищено, сама вулиця теж фактично перестала існувати.
Назва
Походження назви «Щекавиця» пов'язують із ім'ям князя Щека, який, за переказами, був одним із засновників Києва.
У «Повісті минулих літ» є згадка про те, що князь Олег був похований на горі Щекавиці. Звідси ще одна назва гори – Олегівка. Іноді зустрічається назва Скавика, яка, ймовірно, є спрощеним варіантом «Щекавиці».
Історія цвинтаря
Неофіційна назва Щекавиці – «місто мертвих». Біля підніжжя гори дослідники знаходили слов'янські поховання VIII-IX століть. Знову згадаймо про могилу Віщого Олега. На горі були вулиці Поховальна, Чорний Яр, Чорна Грязь ...
В XVIII столітті тут було відкрито міське кладовище, із цвинтарною церквою Усіх Святих. Спочатку тут ховали жителів Подолу, чиї життя забрала епідемія холери 1771-72 рр. Пізніше на ньому знайшли останній притулок члени магістрату та багаті міщани, а також мусульмани й старовіри.
З-поміж видатних киян тут поховані композитор А. Ведель, перший міський архітектор А. Меленський, архітектор М. Іконніков, історик П. Лебединцев та інші відомі особистості своєї епохи.
У 1900 році було прийнято рішення про закриття кладовища, хоча поодинокі поховання тривали до 1928 року. Після 1935 року більшість поховань була знищена, з лиця землі було стерто церкву, цвинтарні ворота. План з облаштування парку відпочинку на місці кладовища так і не здійснили.
Поселення
Ймовірно, у княжі часи на горі був храм або монастир, а у ХV столітті – замок.
Частина гори було передано для поселення міщанам в 1619 році. В ХVІ-XIX століттях, через близькість декількох ринків, на горі жили, в основному, торговці, а також шахраї та розбійники. Останні легко могли сховатися від сторонніх очей на зарослих бур'яном вуличках Щекавиці.
Навіть у післявоєнні роки Щекавиця, з її застарілими дерев'яними будиночками, виглядала досить недоглянуто. Тут жили прості люди, в основному шевці, пекарі, майстрові. Це були люди різних національностей: українці, росіяни, татари, цигани, євреї, вірмени.
Щекавиця сьогодні
