Святі мощі та їхня відмінність від мумій та останків буддистських ченців

Мощі Печерських угодниківПід час екскурсії Києво-Печерською Лаврою необізнані відвідувачі часто порівнюють святі мощі Печерських угодників із муміями єгипетських фараонів або із залишками ченців буддистських монастирів.

Чим саме вони схожі та у чому полягає їхня відмінність? Спробуємо визначити це, базуючись на наукових фактах.

Мумії

Мумія – це збережене забальзамоване тіло. Мумією називають тіло, причому не лише людське, але будь-якої живої істоти, піддане спеціальній хімічній обробці, у результаті якої процес розкладу тканин припиняється або ж уповільнюється.

Відомі різні методи муміфікації, проте основні принципи є схожими: видалення нутрощів, наповнення та обробка тіла різними речовинами та ін.

Схожість між нетлінними мощами святих та муміями фараонів полягає, передусім, у тому, що і ті, і інші являють собою останки людських тіл, що не розклалися. Багато з них налічують сотні та навіть тисячі років. Проте існує багато відмінностей.

Мумії єгипетських фараонів

Запах

На відміну від мумій фараонів, мощі святих не мають неприємного запаху. 

Наявність внутрішніх органів

На відміну від мумій, у яких спочатку видаляють мозок, серце, легені, органи травлення, у мощей усі внутрішні органи на місці.

Процедура муміфікації

Для муміфікації фараонів використовували хімічні речовини рослинного або тваринного походження (бальзамування). У нетлінних останків святих сліди бальзамування не виявлені.

Кліматичні умови

Багато тіл усопших святих знаходились або знаходяться у несприятливому кліматі. Мумії зазвичай зберігаються у сухому кліматі, а також нерідко охолоджуються спеціально встановленою системою кондиціонерів. У сухих умовах мертві перетворюються на тлін приблизно за 500 років, а у вологих – за 200. Тому тіла Печерських ченців мали б перетворитись на тлін вже декілька разів. 

Мироточення

Тіла деяких святих мироточать. Мироточення – це явище, пов'язане із появою маслянистої вологи (так зване миро) на іконах та мощах святих. Явище являє собою появу запашної рідини. 

У 1988 р. вчені лабораторії кафедри біохімії Київського медичного інституту Ю.В. Хмелевський, І.І. Бабрик та І.В. Концевич здійснили хімічний аналіз мира, узятого з чаш із мироточивими главами. Результати аналізу довели, що усі зразки являють собою високо насичені масла, які не мають домішок вищих жирних кислот. Зразки добре розчинялись у хлороформі та ацетоні, не розчинялись у воді та метанолі, у них не було виявлено неорганічного фосфату. Це свідчить про відсутність процесу розпаду органічних речовин у мирі. У зразках виявили до 73 мг білка на 100 мг мира. Такий показник є властивим лише живому організму. 

Інші дослідження

Поруч із відсутністю процесів гниття у святих мощей було встановлено факт сильного висихання тканин. На відміну від єгипетських мумій, які мають неприємний запах, благоухающі останки Печерських подвижників не містили ніяких антисептиків. Їхнє тисячолітнє збереження було обумовлене не бальзамуванням, а тим, що вода випаровувалась крізь мембрани клітин навіть після повного припинення обміну речовин. Вчені, наприклад академік П. Флоренський, після експериментів, що проводились у Печерській Лаврі, не знайшли відповіді на питання, чому мощі святих не мають запаху тління, не розкладаються, а висохлий труп звичайної людини – навпаки.

Також, студенти Київського медуніверситету проводили у Лаврі гігієнічні та мікробіологічні дослідження. Вони брали проби повітря у печерах та у саркофагах, де знаходяться мощі. Варто відзначити, що у саркофагах кількість мікробів була у 6-7 разів меншою, ніж у печерах, а хвороботворних бактерій не було зовсім. Слід підкреслити, що саркофаги не є герметичними, і, за логікою, проби повітря печер та саркофага не мали б відрізнятися.

Останки буддистського ченцяНетлінні останки буддистських ченців

У деяких буддистських монастирях знаходяться нетлінні останки ченців. Вони також, як і мощі, містять усі нутрощі, не є забальзамованими після смерті. Їм також сотні років. Чим саме вони відрізняються від Печерських святих?

У буддистів процес муміфікації розпочинався ще за життя людини. Він тривав приблизно 9 років. Першою ступінню такої муміфікації була сувора дієта – корінці, насіння, іноді ягоди. Паралельно чернець виконував важку фізичну працю на зразок різних вправ. Перша ступінь тривала 1000 днів. 

Друга ступінь також тривала 1000 днів. Харчування та робота лишались незмінними, проте ченцю ще й давали чай з лакового дерева, сік якого є отруйним та містить дубильні речовини.

Після 2000 днів голоду, важкої праці та постійного отруєння чернець досягав крайньої ступені виснаження. Після цього розпочинався останній етап. Чернець замикав себе у кімнаті, де знаходився вентиляційний отвір та був дзвіночок. Раз на день чернець дзвонив, щоб повідомити, що він іще живий. Якщо дзвін дзвіночка не було чути, кімнату щільно замуровували на 1000 днів. Коли цей термін спливав, кімнату відчиняли та бачили або зотліле тіло, або ж мумію. У випадку успіху ченця визнавали Буддою та ставились до нього із глибокою пошаною. Тіло ченця розміщувалось та збереглось у храмі. Та навіть у випадку невдачі він лишався у пам'яті близьких та користувався повагою.

Нетлінні останки буддистських ченців нерідко намагаються порівняти із християнськими святими. Проте, за наявності деяких схожих рис, між ними є суттєві відмінності. 

Особливості харчування

Не зважаючи на те, що Печерські святі, подібно до буддистських ченців, постилися та дотримувались міри у харчуванні, вони ніколи не споживали продуктів, які б містили сприятливі для бальзамування речовини.

Прагнення

Буддистські ченці свідомо та цілеспрямовано чинили дії, які вели до посмертної муміфікації їхніх останків. Печерські святі ніколи навіть не думали про подібне, вважає себе негідними пошани. За своїм смиренням вони, навпаки, не хотіли, щоб Бог зберіг їхні тіла. Наприклад, завдяки Києво-Печерському Патерику нам відомо, що Преподобний Антоній, знаючи, що після смерті його будуть шанувати як святого, заповів братії ніколи не шукати його тіла після смерті. 

У християнстві нетлінними лишались не тільки тіла святих ченців, але й мучеників та сповідників. Життя християнських святих було дуже різним, проте в усіх без винятку була спільна риса – ні про яке збереження свого тіла ніхто зі святих не думав.

Мощі Печерських угодників

Мироточення

Тіла буддистських ченців не мироточать, на відміну від мощей Печерських угодників.

На даний момент факт нетлінності мощей залишається науково необгрунтованим. Для віруючих цей феномен є дивом, яке не припиняється. Одноразове чудо зазвичай є миттєвим і тому переконливим лише для свідків, а це чудо постійне, яке свідчить про наявність у нетлінному тілі сили Божої.

За матеріалами Протоиерея Олександра Проченка, магістра богослов'я

 

Ми в соцмережах

Підписуйтесь

Facebook
facebook.com/ToursDeKiev

Instagram
instagram.com/ToursDeKiev

YouTube
youtube.com/user/ToursDeKiev