Шулявка

Якщо екскурсанти потрапляють до Києва із його західної сторони, до їхньої уваги пропонуються різноманітні факти про мсцевість із цікавою назвою Шулявка.

Суперечлива назва

Назва цієї історичної місцевості Києва є, мабуть, однією з найбільш неоднозначних.  Існує декілька версій стосовно її походження. Найбільш поширеною є та, що нагадує нам про «шелвов борк» – так, вочевидь, ще з ХІ століття слов’яни називали низькорослий лісок із великою кількістю галявин. Ймовірно, цією версією можна пояснити й інші назви, притаманні цій місцевості у різні часи: Шелвово сельцо, Шулявщина або Шульжанське подвір'я (йдеться про подвір'я Софійського монастиря, якому належали тут землі до середини ХІХ століття).

Оскільки у Києві є декілька місцевостей, назви яких пов’язані із птахами – наприклад, «Бусово поле», «Совки», є версія про зв'язок Шулявки із птахом шулікою, який начебто водився у цих краях.

Є припущення, що місцевість могла йменуватися від особливостей тамошньої забудови у давнину. Так, близьким за звучанням є словом «шалівка» – дощате покриття стін у вигляді вертикальних або горизонтальних рядів. Є  й інші версії походження назви.

Шулявка як пристанище злодіїв

Цікаво, що із утворенням сучасного проспекту Перемоги (колись Брест-Литовського шосе) місцевість Шулявку було розділено на дві частини: міську та приміську. У 1851 році права частина (якщо сучасний центр столиці за спиною) увійшла до складу Києва, а ліва аж до 1912 року лишалась селом Київської губернії.

Цим нерідко користувались ті, хто був у поганих стосунках із законом: злочинці просто переходили з міської частини Шулявки до повітової та зникали з поля зору правоохоронців.

Завод «Більшовик»

Старожили добре пам’ятають радянську назву Шулявки – Більшовик. Однойменний машинобудівний завод розпочав свою роботу ще у 1882 році, але тоді він був відомий як Київський чавуноливарний та механічний завод  (згодом – Київський машинобудівний і котельний завод Гретера і Криванека). Завод був одним із найпотужніших в дореволюційному Києві та виробляв устаткування для переробної та харчової промисловості, зокрема для цукроварень, а також інше різноманітне обладнання. Тут також було налагоджено випуск власного дизельного двигуна.

«Більшовиком» завод став у 1922 році. Спершу там знаходилась зварювальна лабораторія, яка згодом стала першоосновою для створення всесвітньо відомого Інституту електрозварювання НАН України ім. Є. О. Патона. Завод також виробляв техніку для хімічної промисловості, для виготовлення шинної продукції, а у передвоєнний період працював як оборонне підприємство.

«Альма Матер» на Шулявці

Земельна ділянка уздовж Брест-Литовського шосе стала місцем будівництва корпусів Київського політехнічного інституту, урочисто відкритого 31 серпня 1898. У рамках проекту було зведено декілька будівель, оточених затишним парком. На посади викладачів інституту було запрошено видатних учених колишньої Імперії. 

З-поміж випускників інституту – Ігор Сікорський (його ім’я носить навчальний заклад у наші дні), Сергій Корольов, Борис Патон та багато інших всесвітньо відомих особистостей. На сьогодні це найбільший університет України за кількістю студентів, який готує фахівців з технічних та гуманітарних наук широкого спектру спеціальностей і спеціалізацій.

Є на Шулявці й інші ВУЗи: Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київський національний економічний університет, і це не повний перелік. Тут знаходиться багато гуртожитків, і Шулявку часом називають осередком молоді.

Паркові комплекси

Важко уявити, що на місці сьогоднішнього парку Київського Політехнічного Університету було саперне поле, без жодного деревця чи кущика. Майже одночасно з будівництвом навчальних корпусів на території університету був створений парк площею близько 15 га. Тут з’явились ясенева, липова, дубова алеї, було висаджено хвойні та декоративні дерева. Під час війни парк майже не постраждав, тож сьогодні університетські будівлі добре ізольовані від шуму та бруду проспекту Перемоги за допомогою зелених насаджень.

А на місці нинішнього парку ім. Пушкіна до 1899 року був фруктовий сад, який не приносив доходів місту. Військові, цивільні та навіть діти – уся громадськість брала участь у створенні парку нового парку, висаджуючи у ньому рослини. Особливістю паркової зони стала можливість для киян здійснювати прогулянки верхи та на автомобілі. Для цього у проекті передбачалися дві широкі наскрізні алеї, які з'єднували сучасні проспект Перемоги та Дегтярівську вулицю. 

Зараз у парку площею близько 20 Га є 60 видів і форм дерев та чагарників.

Шулявка, що зникла

Шулявка асоціюється із такими вже зниклими, але уславленими явищами, як, наприклад, військове літовище, над яким здійснив свою «мертву петлю» видатний авіатор Петро Нестеров. Або ж можна згадати, що колись дуже престижним вважався відпочинок на шулявських Казенних дачах, куди кияни діставались вже також неіснуючим трамвайним маршрутом. 

Зникла Шулявка – це храм Марії Магдалини – домінанта та окраса колись одноповерхової забудови місцевості, зруйнована у 1935 році. Це також дерев’яна Тріумфальна арка, яка знаходилась на місці сучасного Повітрофлотського шляхопроводу.

Шулявка сучасна

Сучасна Шулявка відома завдяки зоопарку із понад 100-річною історією. Кіностудія ім. Довженка – одна з найкращих за радянських часів, де сьогодні знаходиться найбільший в Європі знімальний павільйон – важлива частина історії Шулявки. 

Шулявка сьогодення – це завод безалкогольних напоїв «Росинка» із популярною продукцією. Це танк Т-34, який нагадує про героїчну оборону Києва і біля якого нерідко призначають зустрічі. Є тут також станція метро «Шулявська» та однойменна вулиця.

Сьогодні Шулявка входить до складу Шевченківського та Солом'янського районів міста.

 

Ми в соцмережах

Підписуйтесь

Facebook
facebook.com/ToursDeKiev

Google+
google.com/+ToursDeKievUA

YouTube
youtube.com/user/ToursDeKiev