Наш паровоз. Історія паровозу ИС у Києві.

Існує багато сфер людської діяльності, без яких сучасна цивілізація просто неможлива. Саме такою сферою є залізниця, батьківщина якої – Англія. Залізниця стала невід’ємною частиною нашого життя, і, здається, поняття „диво” до неї не підходить зовсім. Між тим, ще 150 років тому, залізниця була справжнім дивом техніки, адже вона викликала непередаване захоплення і повагу сучасників. Безумовно, найбільшим дивом тих часів були, звичайно ж, паровози.

Перший справжній паровоз був створений британським інженером Ричардом Тревітиком ще у 1803 році. Цікаво, що Тревітика також можна вважати винохідцем першого автомобіля. Справа у тому, що він спочатку створив парове авто для вуличного руху, і аж потім дійшов думки про паровоз. Таким чином, автомобіль є прародителем паровозу, а не навпаки!

Парова машина удосконалювалась, змінювала зовнішність, аж поки не набула знайомого нам вигляду завдяки англійцю Стефенсону. 15 вересня 1830 року відбулось урочисте відкриття лінії Ліверпуль-Манчестер, відома нам з популярної колись пісні. Вона й стала прародичем сучасної залізної дороги.

У Києві є паровоз, який ще довгий час залишатиметься символом залізниці минулого. Він височить над територією депо, на одвічній стоянці, неподалік  Південного вокзалу. Прямуючи звідси на оглядову екскурсію, туристи, як правило, звертають увагу на такий незвичайний пам’ятник Києва. Проте не завжди екскурсоводи розповідають про нього, бо, можливо, вважають інформацію нецікавою, а, можливо, просто не знають, що собою являє цей паровоз. А між тим...

А між тим, цей паровоз – машина унікальна. Він лишився єдиним у світі „екземпляром” паровозу „ИС” - „Йосиф Сталін”, що повністю зберігся. У середині 1950-х років, після ХХ з’їзду КПРС, ім’я Сталіна поступово прибирають з назв вулиць, площ, міст, а також техніки. Ось тоді паровоз отримав нову назву – ФД, тобто „Фелікс Дзержинський” (хоча й нова назва не краща за попередню). Наприкінці 30-х – на початку 40-х років минулого століття це були найкращі в СРСР флагманські паровози, які возили швидкісні пасажирські состави між великими радянськими містами. У тому числі – знамениту „ Червону стрілу” між Москвою та Ленінградом.

Перші експериментальні паровози цього типу випустили в м. Коломна Московської області на початку 30-х років. Потім їх виробництво налагодили в Україні, на Луганському паровозобудівному заводі. Побідних машин на той час практично не було. Ще б пак, адже паровоз міг розвинути швидкість 115 км/год, а оснащений обтічниками – цілих 155! Від був удостоєний кількох нагород на Всесвітніх промислових виставках.

На жаль, „ИС”-и прожили недовго. На початку Великої Вітчизняної Війни більшість з них відігнали на схід, до глибини величезної країни, де вони виконували не властиву та не призначену їм роботу – возили важкі состави з військовою технікою, боєприпасами тощо. У напруженому режимі, на „каторжній” роботі більшість з них вийшла з ладу, і паровози відправили на металобрухт. Лише дивом вцілів наш, київський.

Завдяки колишньому начальнику Південно-Західної залізниці Петру Кривоносу, наш паровоз застиг у якості пам’ятника неподалік від міського депо, де „відпочивають” його молодші брати – електровози й тепловози. І пасажири, вирушаючи у путь нескінченною залізницею, проводжають його прощальним поглядом, часто не здогадуючись, що то є дійсно унікальний паровоз.

А для всіх, кого цікавить минуле залізниці, пропонуємо екскурсію на виставку історичного рухомого складу.

 

 
Ми в соцмережах

Підписуйтесь

Facebook
facebook.com/ToursDeKiev

Google+
google.com/+ToursDeKievUA

YouTube
youtube.com/user/ToursDeKiev