Головна > Інформація про Київ > Визначні місця Києва > Монастирі та храми > Видубицький монастир

Видубицький монастир у Києві

Один з найвидатніших архітектурних ансамблів Києва, Видубицький монастир, розташований між двома пагорбами над Дніпром, являє важливу історико-архітектурну цінність.

Давній монастир був заснований в ХІ столітті князем Всеволодом – сином Ярослава Мудрого. Пізніше він став родинним монастирем князя Володимира Мономаха та його нащадків.

Назва „Видубицький” пов’язана з історичним топонімом „Видубичі” – місцевістю, де розташовані монастирські споруди. Виникнення слова „Видубичі” трактують по-різному. Найбільш розповсюджена версія стосується легенди про те, як після хрещення Русі князь Володимир наказав скинути усіх ідолів у Дніпро. На місці, де ідол бога Перуна нібито „видибнув”, тобто виплив на берег, торкнувся землі, пізніше був заснований монастир.

При княжінні Мономаховичів монастир був центром світського та духовного життя Києва. Тут писали літописи, тут збирались воїни перед походами.

Після нашестя Батия, Видубичі втратили своє значення. Тільки у XVI-XVII століттях монастир був відроджений, і з часом він став виконувати роль некрополя для видатних особистостей епохи.

Видубицький монастир. Дзвіниця Оскільки будівлі монастиря XI століття були переважно дерев’яними, вони не збереглись до наших днів. Виключенням є Михайлівський храм, частково збережений з тих часів. Щоправда, більшу частину храму було відтворено у середині XVIII століття, в стилі українського барокко.

Наприкінці XVII століття на території Видубичів з’являються споруди, які дійшли до наших днів: Георгіївська церква, дзвіниця, будинок настоятеля, братський корпус та інші.

З 20 років минулого століття монастир був закритий. У післявоєнні роки він став частиною Ботанічного саду ім. Гришка. З 1992 року церковне життя було відновлене, й донині Видубицький монастир є діючим.

Споруди Видубицького монастиря

Центром ансамблю Видубицького монастиря є Георгіївський собор. На північ від нього знаходиться трапезна, на захід – дзвіниця та будинок ігумена, що примикає до неї з південної частини. Між Михайлівським та Георгіївським соборами знаходиться Братський корпус.

Михайлівський собор

Михайлівський собор – одна з небагатьох споруд домонгольського періоду, що збереглись до наших днів. Він був збудований ще за князя Всеволода, проте з тих часів він зберігся лише частково, а саме – його західна частина. Під керівництвом видатного зодчого Русі Петра Мілонега храм був зміцнений, щоб протидіяти зсувам, проте ще у XVI столітті східна частина храму не уникла руйнування. Її відновлення у дереві тривало на початку XVII століття за часів митрополита Петра Могили. Через півстоліття трапилась пожежа, у результаті якої виникла потреба у відновленні собору. Він був відтворений у стилі українського бароко. У другій половині XX століття у Михайлівському соборі тривали реставраційні роботи, в ході яких були знайдені фрески та графіті князівської епохи, а разом із тим – живопис XVIII-XIX століть.

Георгіївський собор

Один з найкращих зразків козацького бароко (кінець XVII - початок XVIII ст.). П’ятикупольний, надзвичайно виразний, органічно виконаний храм. Його збудували на кошти козацького полковника Михайла Миклашевського. У церкві був чудовий п’ятиярусний іконостас, який, на жаль, було втрачено у XX столітті.

Дзвіниця

Споруджена за рахунок коштів гетьмана Данила Апостола у 1727-1733 р.р. Через сто років після будівництва було виконано надбудову двох ярусів. У нижньому ярусі був проїзд, у другому знаходився храм святого Данила, третій і четвертий уміщали дзвони. З початком XX століття до західної частини було прибудовано ризницю та монастирську бібліотеку.

Відвідання Видубицького монастиря з екскурсією можливе у рамках оглядової екскурсії (за бажанням туристів), як об'єкт екскурсії по храмах та монастирях Києва, або у поєднанні з поїздкою до Китаєва.