Історія грошового обігу України

Епоха бронзи (безмонетний період)

До винаходу монет роль грошей виконували примітивні товаро-гроші. Вибір того чи іншого товару як еквіваленту вартості залежав від особливостей місцевості. Наприклад, у Давній Індії грошима слугували перлини, у Африці – сіль, на острові Борнео в обігу коров’ячі черепи, а на Соломонових островах – людські.

У різні періоди часу в якості грошей використовувались знаряддя праці, прикраси, хутро, зброя. Та найбільш розповсюдженими товаро-грошима була худоба. Кількістю биків вимірювалась вартість усього: від міді та бронзових списів до рабів.

Відголоски цього залишились у багатьох мовах. Так, латинське слово «pekunia» (гроші) походить від «pekus» – «худоба», індійське «рупія» від «рупа» – худоба; навіть слово «капітал» з’явилось через латинське «caput» – «голова», адже лік худоби вівся на кількість голів.

У Європі загальним еквівалентом слугував льон. Ось чому нині в європейських мовах це слово звучить майже однаково: «лінон» – грецькою, «lein» –німецькою, «linen» – англійською. Слов’янські мови зберегли слово «платити», яке походить від слова «полотно».

Пошуки зручніших форм товаро-грошей призвели до використання металевих зливків. Єдиною їхньою недосконалістю, у порівнянні з попередніми замінниками грошей, була легкість у підробці. Зливок можна було виготовити з металу іншої проби чи взагалі з іншого металу, або зменшити його вагу. З метою запобігання підробок влада ставила клейма на зливки, що підтверджувало якість. Це останній крок еволюції примітивних форм грошей, який передував появі монет.

VII-VІ століття до нашої ери. Розквіт цивілізації Північного Причорномор’я 

Оскільки обсяги обміну товарами стрімко зростали, виникла потреба у прогресивному винаході, який був би здатний замінити незручні товаро-гроші. Так з’явились монети з дорогоцінних металів – зручні та універсальні еквіваленти вартості.

Україна була невід’ємною частиною розквітаючої цивілізації Північного Причорномор’я та важливим учасником товарообміну. З її території в Грецію постачалися пшениця, мед, віск, сіль, худоба, шкіра, хутро, а ввозилися ювелірні вироби, дорогий посуд, оливкова олія та вино.

Перші монети, що з’явилися на теренах сучасної України – це монети грецьких колоній: Ольвії (теперішнє с. Парутине Очаківського р-ну Миколаївської області), Херсонесу (околиці сучасного Севастополя), Пантікапея (м. Керч) та інші. Оскільки покровителем Ольвії вважався Аполлон Дельфіній, перші монети у місті були виготовлені у формі дельфінів. З часом, щоб зупинити карбування приватних грошей, було введено єдиний стандарт монет – «аси». Вони були великих розмірів, важили 120 грамів, містили зображення Деметри, Горгони та ін.

На монетах часто зображували богів, яким поклонялися. Через обожнювання Дніпра з’явились монети, присвячені Борисфену – богу річок та покровителю торгівлі.

480 року до н.е. грецькі поліси Південно-Східного Криму об’єднались у Боспорське царство. На монетах Боспору грифон охороняє головні багатства країни: на золотих – хлібний колос, на мідних – рибу.

Початок Нової Ери

Античний світ був підкорений войовничою Римською імперією. Її кордони простягалися до Карпат та берегів Дністра. Римські гарнізони були розміщені у колишніх грецьких полісах.

Імператор Нерон перетворив Боспорське царство на римську провінцію та віддав наказ карбувати мідні сестерції із власним портретом.

У ІІ-ІІІ століттях серед стародавніх слов’ян поширилися срібні римські монети – денарії. Заробити денарії можна було, продаючи Риму худобу, зерно, рабів, а натомість придбати тканину, посуд, прикраси, вино, привезені з Римської імперії. Кожен імператор карбував денарії із власним портретом, тож, спостерігаючи за зміною портретів на монетах, можна вивчити історію Римської імперії.

На території України численні скарби денаріїв були знайдені під час археологічних розкопок пам’яток Черняхівської та Зарубинецької культур.

Обіг римських грошей припинився у ІV столітті через занепад і розпад Західної Римської імперії.

VІІ-Х століття. Розквіт торгівлі з країнами Сходу

У цей період в Україні-Русі з’явилися гроші Арабського Халіфату – срібні дирхеми, на яких, відповідно до канонів мусульманської релігії, не було жодного зображення. Натомість не монетах карбували цитати з Корану, імена правителів, дати тощо.

Обіг дирхемів тривав майже два століття поспіль. Упродовж цього часу склалася традиція у слов’янських жінок носити намисто з монет та таким чином демонструвати багатство чоловіків. Якщо чоловік мав десять тисяч дирхемів, дружина носила один ряд намиста, якщо двадцять – два ряди і так далі.

На наших землях знайдено багато скарбів з арабськими дирхемами. Вага деяких з них дорівнює пуду. Досить часто дирхеми пробиті з припаяним вушком – це свідчить про те, що їх колись носили у намисті. Саме обіг дирхемів заклав основи давньоруської грошово-вагової системи.

Близько ІХ-Х століть Київська Русь стала головним посередником у торгівлі між Сходом та Заходом. Приплив дирхемів сягнув максимуму у середині Х століття, але через виснаження срібних родовищ і занепад Арабського Халіфату припинився на початку ХІ століття.

Важливе місце у грошовому обігу Київської Русі належить монетам Візантії. Найпоширенішими з них були золоті соліди та срібні міліарісії. Дуже рідко у скарбах зустрічаються мідні візантійські монети – фоліси або нумії.

Х-ХІ століття. Розквіт Київської Русі

Київський князь Володимир Великий заявив про Русь як про могутню державу. В обмін на військову допомогу візантійському імператору він висунув вимогу віддати йому за дружину сестру імператора – Анну. Отримавши відмову, Володимир узяв в облогу Херсонес. Імператор був змушений виконати умови князя, а його сестра з наймогутнішої у світі імперії вирушила до Києва.

Після прийняття Володимиром християнства та хрещення ним свого народу Київська Русь стала частиною європейської цивілізації та могутньою державою, з якою мав рахуватися світ. У прагненні заявити про сильну суверенну державу Володимир розпочав карбування перших давньоруських монет – златників та срібляників. Ці монети – перші державні документи, що зберегли зображення тризуба – знаку київських князів. На лицьовому боці монети зображений князь, що сидить на престолі, тризуб і напис: «Владимир на столе». На зворотному боці – зображення Ісуса Христа і напис «А се его злато».

На відміну від країн Заходу, які починали карбування власних монет, копіюючи римські, з чужими портретами та написами, руські монети містили виключно слов’янські написи та зображення своїх князів. Це мало велике значення для самоусвідомлення східних слов’ян.

Карбування срібних монет продовжили наступні князі – Святополк Окаянний, Ярослав, Олег Тмутараканський.

Монети Київської Русі – велика рідкість. Сьогодні в світових колекціях зберігається тільки 11 златників і близько 350 срібляників.

ХІІ-ХІV століття

У цей період Київська Русь зазнала феодальної роздробленості. Карбування монет припинилось, і вони майже зникли з обігу на певний час.

Роль грошей виконували переважно срібні зливки, що звалися «гривні». Назва походить від прикраси, яку носили на шиї, або «загривку». Згодом це слово набуває значення ваги.

Гривні розрізнялися за стандартами. Київські мали форму шестигранника вагою близько 160 грамів. Грані чернігівських – розплющені, а вага до 196 грамів. Пізніше з’явились новгородські гривні. Вони мали форму довгих срібних брусків та важили 200 грамів. Саме з ними пов’язано вживання слова «рубль» у нашій мові у ХІV столітті, від слова «рубати».

Існували також золоті гривні, однак, через високу вартість, їх було дуже мало, і використовувались вони лише у великих торговельних операціях.

Срібні гривні не використовувались у повсякденній дрібній торгівлі, тому для розрахунків застосовувались давні товаро-гроші: намисто, мушлі каурі, шиферні пряслиця, хутро.

Середина ХІV- ХV століття 

Економічний занепад України після нашестя орди Батия співпав із розквітом сусідніх держав – Литви, Польщі, які згодом розпочали поділ між собою українських земель.

У цей час Україна лишалася найважливішим перехрестям торговельних шляхів, її ринок був насичений майже всіма монетами Європи та Сходу. На відміну від Московії, польська і литовська влади не вводили економічних обмежень і не здійснювали примусового вилучення іноземних грошових одиниць.

В обігу з’явилась чеська монета великого розміру, що започаткувала вживання слова «гроші». На її лицьовій стороні зображено корону, а на зворотному – лева із роздвоєним хвостом. По колу напис: «Grossi Pragenses», тобто від слова «grossus» – «великий» – походить поняття «гріш», «гроші».

Окрім чеських, на теренах України знаходились литовські та польські напівгроші, литовські денарії, золотоординські дирхеми, монети Володимира Ольгердовича, кримські монети. На галицьких землях, що перебували під владою Польщі, карбували срібні півгроші з гербом Галичини та мідні монети пули. Один півгріш дорівнював шести-восьми пулам.

ХVІ- ХVІІ століття

Монети об’єднаних Польщі та Литви набули майже однакової вартості. З розвитком капіталістичних відносин у Європі виникла потреба у більш вагомій грошовій одиниці. Карбується велика срібна монета – таляр, а також золоті дукати, які одночасно відігравали роль як реальної монети, так і лічильної одиниці для срібних монет (дукат дорівнював 30 грошам).

Велике монетне поле таляра дозволило використати його в пропагандистських цілях. Так з’явились монети-медалі, на яких карбувались політичні гасла, сатиричні зображення, пам’ятні ювілейні дати.

У середині ХVІІ століття Визвольна війна України підірвала стабільність Речі Посполитої. Якість монет порушилася, і це призвело до руйнування грошового ринку.

1654 року відбувається приєднання України до Росії. Українське господарство орієнтоване на демократичну систему використання західних монет, тоді як у Росії суворо заборонено ввіз і обіг іноземних грошей. До того ж, московські монети єдиного номіналу (дрібні срібні копійки) були, порівняно з європейськими, дуже незручними у користуванні. Щоб виправити ситуацію, царський уряд зробив спробу здійснити грошову реформу: спочатку таляр перекарбували у російський рубль, а пізніше на талярах почали ставити клейма «1655» та московський герб «Георгій Змієборець». Після цього вони отримали законний статус російської монети та стали називатись «єфімки з признаком».

1659 року «єфімки» вилучили з обігу та замінили мідними копійками, але податки вимагалося сплачувати срібними. Це призвело до «мідного бунту» у 1662 році, який змусив уряд повернутися до срібних копійок.

Тим не менш, в Україні до кінця 30-х років ХVІІІ століття продовжувався обіг європейської монети.

Грошова реформа Петра І

Після Полтавської битви 1709 року Петро І, намагаючись знищити автономію України, з-поміж низки інших заходів робить спробу примусового запровадження на її території російської монети.

Водночас уряд усвідомлював, що, у порівнянні з західноєвропейською, російська грошова система є вкрай відсталою. Для її впровадження в Україні потрібно було замінити незручну в користуванні дрібну срібну копійку.

Реформа Петра І передбачала введення десяткової грошової системи: рубль, полтина, напівполтина і.т.д. Наприкінці його правління було введено та карбувались наступні монети: золоті – червонець, 2 рублі; срібні – рубль, полтина, напівполтина, гривеник, алтин; мідні – 5 копійок та 1 копійка, деньга (до 1718 року) та полушка (до 1723 року).

Запровадження російської грошової системи значно ускладнювало міжнародні торговельні відносини України. Тому, не зважаючи на заборону центрального уряду, ще тривалий час в обігу на українських землях залишалися польські та західноєвропейські монети.

У другій половині ХVІІІ століття, у зв’язку з інтенсивним розвитком промисловості та сільського господарства, стрімким зростанням капіталів підприємств та купецтва і неспроможністю металевих грошей задовольнити потреби господарства, перед Росією постала необхідність впровадження паперових грошей.

1769 рік. Грошовий обіг у ХVІІІ-ХІХ століттях

Катерина ІІ ввела в обіг державні асигнації чотирьох номіналів: 100, 75, 50, 25 рублів.

Асигнації повинні були прийматись в усіх установах, і кожен мав право в будь-який час обміняти їх на готівкові гроші.

Катерина ІІ та її наступники продовжили традицію карбування монет, започатковану Петром І, зображуючи на монетах власні портрети і герб Російської імперії.

Павло І замість свого портрета наказав карбувати на монетах девіз рицарського ордену Іоанітів: «Не намъ, не намъ, а имяни твоему».

За Олександра І змінився тип усіх монет. З’явилися монети «для Польщі».

В Україні ½ копійки стали називати шагом, 3 копійки – гривнею, срібний гривеник – сороківкою, двогривеник – сороківцем, а 15 копійок – злотим.

Спостерігається поступове знецінення асигнацій. Для стабілізації грошового ринку асигнації поступово замінили кредитними білетами, які рівноцінно обмінювались на срібло.

З 1828 по 1845 рр. карбували платинову монету в номіналах 12, 6 і 3 рублі. Справжня вартість цього металу Росії ще була не відома, і монети з платини йшли в обіг за вартістю срібних.

Протягом ХІХ століття було проведено ді великі грошові реформи: з 1843 вводиться срібний монометалізм (срібло відіграє роль загального еквівалента), а з 1897 року встановилася епоха золотого монометалізму.

Проводився обмін кредитних білетів на золоті монети. Золотий запас давав можливість розвивати промисловість, кредитну політику, здійснювати державні позики і фінансування залізничного будівництва. Ця грошова система існувала до Першої світової війни.

1914 рік. Грошова система за часів Першої світової війни

За роки війни відбулось знецінення рубля. Світова війна завдала системі золотого монометалізму нищівного удару, і обмін паперових грошей на золото було призупинено. З грошового обігу зникли золоті та срібні монети. Кредитні білети перетворилися на інфляційні паперові гроші.

Державному банку, який фінансував військові витрати, було дозволено випускати гроші без будь-яких обмежень. Їх кількість в обігу в серпні 1915 року збільшилась у 1,4 рази.

З 1915 року випускалися гроші-марки в 1, 2, 3, 10, 15 та 20 копійок та розмінні (казначейські) білети (паперові копійки) в 1, 2, 3, 5, 10, 20, 50 копійок.

Під час правління Тимчасового уряду здійснювалась ще активніша емісія паперових грошей, серед яких були так звані «керенки» (назву отримали від глави Уряду Керенського). Ці банкноти не мали ані номера, ані серії.

Купівельна спроможність рубля знизилася до 14 довоєнних копійок. Цей процес свідчив про подальший розвал господарства країни.

Гроші за часів УНР, Української держави, Директорії

В цей період було засновано Державний Український банк, було ліквідовано відділи російських банків в Україні.

Було випущено грошові знаки в 100 карбованців на суму 5, 5 млн. Це перші українські паперові гроші. Автор ескізу 100-карбованцевої купюри Георгій Нарбут використав вишукані орнаменти у дусі українського бароко, зобразив тризуб. Карбованці знаходились в обігу до липня 1918 року.

1918 року Центральна Рада прийняла закон про гривню як основну грошову одиницю УНР. Гривна складалася зі ста шагів. Із золота мали карбуватись 20 гривень, що дорівнювало царській десятці, із срібла – 1, 3, 5, 10, 20 та 50 шагів із зображенням тризуба. Випущено також 25 і 50 карбованців.

За часів Української Держави гетьмана Скоропадського продовжилася емісія гривень УНР. Протягом року було надруковано гроші номіналом 2, 10, 100 та 500 гривень.

Найбільш мистецько-довершеною вважається 100-гривнева купюра. На ній – зображення жінки у національному вбранні, яка нагадує Лесю Українку, та схожого на Григорія Сковороду чоловіка з молотом.

У листопаді 1918 року влада в Україні переходить до Директорії на чолі з С. Петлюрою. У період Директорії випущено 5 грошових знаків: 10, 25, 100 («богданівка»), 250 («канарейки»), та 1000 («гетьманки») карбованців.

Українська гривня на ринку оцінювалась в чотири рази більше, ніж більшовицькі чи денікінські рублі.

Грошові реформи часів СРСР

У грудні 1922 року Україна увійшла до складу СРСР.

У 1922-24 рр. проводилася грошова реформа. Держбанку було дозволено випускати банківські білети - 1, 3, 5, 10, 25 червонців – тільки для потреб господарського обігу. У цей період виник паралельний обіг червонця, який мав золоте забезпечення, та знецінених радянських грошових знаків. Це спричинило значні труднощі у народному господарстві. Саме тому  у лютому 1924 року у грошовому обігу з’явились казначейські білети. Всі знецінені радянські грошові знаки підлягали обміну на стабільні гроші.

Індустріалізація та колективізація в державі знову призвели до знецінення грошей. Здійснювалось приховане вилучення у населення дорогоцінних металів, якими у часи штучно організованого голодомору розраховувались за продукти.

Під час Другої світової війни Ленінградський монетний двір припинив роботу. У період окупації рейхскомісаріат, утворений Гітлером, випустив вісім грошових знаків для обігу в Україні: 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 карбованців.

У повоєнні роки, в 1947 році, старі паперові гроші були замінені на нові у співвідношенні 1:10, ціни на товари було підвищено.

1950 року встановлено золотий еквівалент радянського рубля, який до цього часу визначався тільки на основі американського долара.

1961 року проводиться грошова реформа, за якою підвищено золотий вміст рубля, випущено нові монети номіналом 1 рубль, 50, 20, 15, 10, 5, 3, 2, 1 коп. замість вилучених 20, 15, 10, 5 коп. та нові паперові гроші від 1 до 100 рублів.

1965 року розпочався випуск пам’ятних та ювілейних монет.

Гроші незалежної України

24 серпня 1991 року Україну проголошено суверенною незалежною державою. На тому історичному етапі надзвичайно важливим було створення національної грошової системи.

Для захисту українського споживчого ринку у вересні 1991 року в обіг введено купони багаторазового використання номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100 крб.

Спочатку населення отримувало купоно-карбованцями тільки 25% місячної зарплати, решта видавалася в рублях. Згодом купонами виплачувалося вже 70% від загальної суми.

1992 року рублі було цілковито вилучено з обігу та замінено єдиною грошовою системою – купоно-карбованцем. Він знаходився в обігу до 1996 року і створив передумови для впровадження єдиної національної валюти незалежної України – гривні.

Через відсутність в Україні Банкнотно-монетного двору (почав діяти у 1994 році) ще у жовтні 1991 року було замовлено виготовлення 1, 2, 5, 10, 20 гривень у Канаді, а потім 50, 100 та 200 гривень у Великобританії. Розмінні монети карбували на Луганському верстато-будівному заводі, частково – в Італії.

З 1996 року у зв’язку з грошовою реформою купоно-карбованці замінили на гривні.

Обмін грошей здійснювався без обмежень, що є свідченням демократичного характеру реформи.

Ця урочиста подія – отримання Україною своєї національної валюти – підняла патріотичний дух українців, укріпила віру в майбутнє країни.

Пам’ятні та ювілейні монети України

Монета – це знак державності, еквівалент матеріальних благ, але головне – це носій історичної, політичної, культурної інформації тієї епохи, яку вона представляє.

Особливо показовими в цьому плані є пам’ятні та ювілейні монети.

Першу ювілейну монету України було випущено в обіг 7 травня 1995 р. Вона присвячена 50-річчю Перемоги у Великій вітчизняній війні.

Починаючи з 1995 року Національними банком України випускаються монети із зображенням подій історичного минулого і сучасного життя на різну тематику: історія, релігія, спорт, культура тощо.

Надзвичайною популярністю користуються монети, які виходять тематичними серіями: «Княжа Україна», «Відродження української державності», «Духовні скарби України», «Флора і фауна», «Спорт», «Видатні діячі України».

У листопаді 1997 року введено в дію першу чергу Монетного двору НБУ. Відтоді карбування пам’ятних та ювілейних монет відбувається на Банкнотно-монетному дворі НБУ із застосуванням найсучасніших технологій.

Програма випуску українських пам’ятних монет носить культурний та пізнавальний характер, демонструючи усьому людству тисячолітню українську історію, самобутність культури та традицій нашого народу.

 

Ми в соцмережах

Підписуйтесь

Facebook
facebook.com/ToursDeKiev

Instagram
instagram.com/ToursDeKiev

YouTube
youtube.com/user/ToursDeKiev