Фунікулер у Києві

Над стародавнім Подолом та сивим Дніпром височіє Михайлівська гора – одна з найвищих точок Києва. Вона отримала свою назву від собору святого Михайла, збудованого ще у княжі часи та особливо популярного з-поміж паломників у позаминулому та минулому століттях.

Розташований на пагорбі висотою близька 190 метрів, Михайлівський собор, як об’єкт  поклоніння численних паломників (нерідко людей похилого віку), був метою, яка пішки досягалася надзвичайно важко. Щоб полегшити зусилля богомольців, на початку ХХ століття влада міста відкриває перший електричний підйомник, відомий сучасним киянам та гостям міста як фунікулер. Він розташований у північній частині парку Володимирська гірка та з’єднує цей парк і саму Михайлівську гору із низинним Подолом.

Ідею збудувати між верхньою і нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої похилої залізниці з канатною тягою подав інженер А. А. Абрагамсон; проект розробили інженери М. К. П'ятницький та М. І. Баришников.

Спорудження фунікулера тривало протягом 1902–1905 років. Фунікулер було урочисто відкрито у травні 1905 року. Колії підйому простяглися на 200 метрів. Спершу підйомник з'єднував верхню терасу Володимирської гірки з вулицею Боричів тік. Тодішня офіційна назва – Михайлівський електричний канатний підйом.

Лінія фунікулера тоді була коротшою на 38 м, адже знизу, на Олександрівській вулиці (нині – вулиця Петра Сагайдачного), де зараз розташована нижня станція, були приватні садиби, з власниками яких вирішити питання відкупу власності не вдалося.

На той час це було досить прогресивне інженерне вирішення: рейки лежали на міцній залізобетонній естакаді, добре діяли й підйомні машини. Однак 1928 року сталася надзвичайна ситуація: під час планової заміни канату вагон, що стояв на верхній станції, зірвався, впав донизу і розбив нижній вагон. Першу реконструкцію фунікулеру було здійснено у 1928–1929 роках: будівельники проклали тоді ще близько сорока метрів колії – відтоді нижню станцію перенесено на Поштову площу.

У 1958 році було проведено кардинальну реконструкцію фунікулера: у машинному залі встановили сучасніше устаткування, яке, крім усього, ще й гарантувало повну безпеку руху. Наприкінці 1984 року фунікулер пережив ще одне оновлення.

Одночасно із відкриттям фунікулера для зручності пасажирів вулицею Боричів Тік від Контрактової площі до нижньої станції було прокладено трамвайну колію. Маршрут № 15, що там проходив, вважався єдиним цілим із фунікулером: придбавши квиток у трамваї, пасажири пересаджувалися у фунікулер, не сплачуючи повторно за пересадку. До верхньої станції також підходила трамвайна лінія. Фунікулер вважався трамвайним маршрутом і мав номер ще до середини 1930-х.

Щороку цей вид транспорту перевозить 2,8 мільйони пасажирів, серед яких чимало туристів. Нині запроваджено спеціальні жетони для проходу на станції фунікулеру. 

Знайомством із фунікулером можна вдало завершити пішохідну прогулянку Верхнім містом. А далі – на вибір туристів: або екскурсія Нижнім містом – Подолом, або ж, у теплі пори року – катання на теплоході. Варто лише пам'ятати, що раз на рік, протягом місяця, через ремонтні та профілактичні роботи фунікулер не працює (раніше – у вересні, з недавніх пір – улітку). Що ж, є чудова нагода пройтись схилами Володимирської гірки або ж дістатися Подолу Андріївським узвозом. Решту часу один із київських символів радий гостям.