Андріївська церква
В цьому храмі немає ані глибини, ані серйозності.
Він веселий і світлий, по-земному гарний -
дивовижний пам'ятник середини 18 століття,
легковажного і веселого, яке створило культ краси і грації.
Так поетично була представлена Андріївська церква в одному з путівників по Києву, виданому на початку 20 століття.
За легендою, на пагорбі, прикрашеному цією дивовижною спорудою, апостол Андрій, перший учень Христа на Русі, провидів виникнення міста, і поставив хрест. З моменту хрещення Русі до середини 18 століття на цьому місці було декілька християнських церков, жодна з яких не збереглась до наших днів. Пізніше, в 1744 році, імператриця Єлизавета, яка прибула до Києва, забажала заснувати храм Божий саме тут. Вона заклала перший символічний камінь у фундамент майбутнього собору, який будували з 1749 по 1762 рр. у стилі бароко.
Зводив храм відомий архітектор І.Ф.Мічурін, автор одного з генеральних планів забудови Москви. Проект церкви належить видатному архітектору Б. Растреллі, який подарував Зимовий палац і Смольний монастир Петербургу, а Маріїнський палац – Києву. За художньою довершеністю, сміливістю задуму, граціозністю, просторовому композиційному рішенню, Андріївську церкву відносять до кращих творінь Растреллі, яке втілило характерний лише для нього напрям бароко. У проекті були зважені національні українські традиції, досягнення українського народного зодчества, був трансформований величезний європейський і російський архітектурний спадок.
Андріївська церква будувалась як палацова, проте після смерті Єлизавети її викреслили зі списку палацових будівель. Ніхто про неї не дбав; церква поступово руйнувалась. Будівля старішала, у стінах з'являлись тріщини, підземні води розмивали фундамент. Були пошкоджені та частково втрачені елементи декору, а внаслідок некваліфікованого ремонту кінця 19 століття було видозмінено форму куполів. Так і не побудували дзвіницю, до того ж проект Растреллі на той час було втрачено. В 1968 році богослужіння в храмі припинили і створили музей. Наприкінці 70х років минулого століття в архівах вдалось віднайти проект церкви. На його основі київські реставратори здійснили необхідні роботи по відновленню споруди у первісному вигляді. Саме такою ми бачимо її сьогодні.
В Андріївській церкві був похований Андрій Миколайович Муравйов – мандрівник, історик, колекціонер, письменник. За життя він з любов'ю говорив про Київ та церкву. Милуючись панорамою, яка відкривається з Андріївської гори, він казав: "Увесь нижній Київ у ніг моїх, з усіма глибокими ярами його передмість." Справді, храм здіймається у височінь на одному з київських пагорбів у мальовничому куточку Києва над Подолом. Стрункий силует споруди неначе підхоплює і несе ритм рельєфу місцевості догори. З усіх боків церква виглядає по-різному, вражаючи виразністю свого обрису, ніби намальованого на тлі неба.
Сюди, на високий п'єдестал храму, в свій час приходили милуватись красою Задніпров’я Гоголь, Шевченко, Максимович та багато інших поціновувачів прекрасного. Природа і мистецтво ніби подали руки одне одному, - казали і кажуть люди під враженням пейзажу в сполученні з архітектурою чудового храму.
Знаходячись у сусідстві із Старокиївською горою – легендарному місці заснування стародавнього Києва, Андріївська церква неодмінно потрапляє в поле зору екскурсантів пішої прогулянки „Давня столиця Київської Русі”. І хоча її не можна назвати пам’яткою князівської доби, оскільки вона відноситься до архітектурних здобутків епохи правління Романових, цю красуню неможливо оминути увагою. Розповідь про неї доповнить враження від прогулянки по Стародавнім Києвом.
Фото Андреевской церкви
Фото 1
Фото 2
Фото 3
