Олімпійський стадіон і його історія
Знайомтесь – «Олімпійський»! Стадіон, який отримав найвищу, за рейтингом УЄФА, четверту категорію. І, до того ж, повністю підтвердив її справедливість під час проведення 5 матчів чемпіонату Європи з футболу, включаючи фінал, влітку 2012 року. Найдорожче газонне покриття, мембранний дах, яким можна накрити територію держави Ватикан, ексклюзивна система освітлення, унікальне табло та інші особливості – все це, і не лише це, наближає Національний спортивний комплекс «Олімпійський» до числа найкращих стадіонів світу.
Безумовно, зараз, після найбільш масштабної реконструкції за все своє існування, «Олімпійський» тішиться у променях слави. Доречно буде подумки повернутись у ті часи, які передували нинішній величі й славі цього стадіону та пригадати його історію.
В цілому, 1913 рік був багатим на події для Києва: в цей час льотчик Нестеров здійснив першу «мертву петлю»; в місті пройшло кілька Всеросійських з’їздів пасічників, кооператорів; тоді ж, у Києві проходила Всеросійська Олімпіада на місці виставки біля підніжжя Черепанової гори, яка й визначила місце розташування майбутнього стадіону.
І, вже по закінченню Першої світової та громадянських воєн, на початку 20-х років, коли радянська влада стала приділяти велику увагу «здорового духу в здоровому тілі», питання про будівництво в Києві нової великої спортивної арени набуває особливої актуальності.
Спочатку, була ідея спорудити стадіон на території Пушкінського парку – місці нинішньої кіностудії ім. Довженка. Однак, перевага була віддана Олексіївському парку, що поблизу Черепанової гори, де мала місце Всеросійська виставка.
За проектом, стадіон, що отримав назву «Червоний», вміщав 1400 глядачів, а його головна вісь пролягала із заходу на схід – вкрай незручне розташування, адже сонячне сяйво засліплювало очі учасникам змагань. Яскраве відкриття стадіону відбулося в серпні 1923 року, в рамках Губернської спортивної олімпіади. У присутності великої кількості глядачів спортсмени демонстрували свою майстерність, створюючи живі піраміди, атлетичні фігури у вигляді радянської символіки. Увінчував шоу театралізований шаховий поєдинок: на гігантській «дошці» зійшлися в сутичці білі і … червоні фігури! Їх символізували люди, які рухалися по клітинам, керуючись підказками режисерів. Ось тільки слонів не було. «Партія» завершилася впевненою перемогою червоних фігур, які уособлювали непереможну Червону Армію.
На відкритому стадіоні, який, по суті, був тимчасовою спорудою, мали місце легкоатлетичні та футбольні змагання. У 30-і роки його вирішують перебудувати; відкриття планується на 22 червня 1941 року. У цей день київське Динамо повинне було зустрітися з московським ЦДКА, і всі квитки були розпродані. Але, у зв’язку з причинами, що зрозумілі для більшості, стадіон не побачив глядачів в цей день, так само як і в наступні кілька років. Він відкрився лише в 1948 році і став носити ім’я М. Хрущова.
17 жовтня 1961, вперше у своїй історії, київські «динамівці» здобули титул чемпіонів СРСР на цьому стадіоні, тривалий час утримуючи лідерство радянського футболу.
Незабаром стадіон реконструюють. У 1967 р. надбудовують його другий ярус, і, як результат, місткість стадіону збільшується до 100 тисяч глядачів. Саме на полі столичного сто-тисячника , що отримав назву Республіканського, Динамо досягає вершин слави: двічі перемагає в Кубку Кубків УЄФА, один раз – Суперкубок УЄФА, під керівництвом свого видатного тренера Валерія Лобановського.
У зв’язку з проведенням матчів групового турніру ХХІІ Олімпійських ігор 1980 року, було виконано чергову реконструкцію стадіону. З’явилися нові освітлювальні вежі, чаша олімпійського вогню, а глядацькі місця стали більш зручними. У дев’яності роки його знову реконструюють, місткість арени зменшується до 83 тисяч глядачів. Короткий час він виконує функцію ринку.
У 1996 році стадіон отримує нову назву – Національний спортивний комплекс «Олімпійський». А з 2008 по 2011 роки створюється практично новий спортивний об’єкт, зусиллями українських будівельників, за проектом німецької компанії. «Серце» стадіону – газонне покриття – привезене зі Словаччини, де траву вирощували протягом двох років; мембранний дах, яким можна накрити Ватикан, має можливість самостійно очищуватись від снігу. У денний час його «віконця» пропускають достатню кількість світла для проведення змагань, а вночі вмикаються ліхтарі, світло яких не заважає ні глядачам, ані спортсменам. Інші особливості стадіону: синьо-жовті сидіння, розташовані мозаїчно, табло площею понад 100 м ² – одне з найбільших в Європі, а також VIP-трибуни, ложі преси.
«Олімпійський» – не лише футбольна арена. На стадіоні можна проводити також легкоатлетичні змагання, причому найвищого рангу. Для цього тут є бігові доріжки, сектори для метання молота, ядра, спису, смуга для стрибків у довжину – і все це є обладнаним відповідно до вимог Міжнародної федерації легкої атлетики.
Побачити велич і ультрасучасний комфорт «Олімпійського», причому не тільки в якості його глядачів, але й очима футболістів, тренерів, суддів та інших учасників змагань, пропонує Вам наша екскурсія на стадіон «Олімпійський».