Свята Софія

Кожне місто має свої символи... Гілка квітучого каштану, пам'ятний знак на Дніпровській набережній на честь засновників Києва, золоті куполи храмів – все це невід'ємна київська символіка, з якою асоціюється місто. Безумовно, одним з таких символів є силует Софійського собору, знайомий завдяки фільмам, листівкам, сувенірам; храм, який, за словами туристів, водночас зі згадкою про Київ спливає у пам'яті. Свята Софія – всесвітньо відомий пам'ятник історії, архітектури, монументального живопису, зведений у першій половині 11 століття за часів княжіння Ярослава Мудрого у період розквіту Русі. Існує також версія, згідно якої будівництво Софійського собору почалось ще за часів Володимира Великого, попередника Ярослава.

Назва собору походить від грецького слова „Софія” – „мудрість”. Збудований як головний храм митрополита Русі, в ті часи Софійський собор був суспільно-політичним і культурним центром держави. В соборі відбувались церемонії прийому послів, біля нього здиралось київське віче, тут велось літописання та знаходилась перша в Київській Русі бібліотека, створена Ярославом Мудрим.

У період до монгольської навали це була одна з найбільших споруд, яку вінчали 13 бань, вкриті листовим свинцем. В ті часи фасади храмів не оштукатурювались; їх прикрашали декоративні ніши, орнаменти, живопис.

В 1240 році під час навали ординців Батия собор був пограбований, але вцілів; у 16 столітті ним володіли греко-католики; в 30-40 роках 17 століття в ньому був заснований чоловічий монастир.

На межі 17-18 століть собор перебудували в формах бароко. Зміни його вигляду відбувались також у 18 та 19 століттях.

У 30-х роках 20 століття у храмі припиняють богослужіння, тут створюють історико-архітектурний заповідник, який функціонує сьогодні. Інколи, протягом великих релігійних та державних свят, у Софійському соборі відбуваються урочисті служби. Увесь інший час Софія приймає гостей. Сюди приходять тисячі людей звідусіль, щоб помилуватись давньокиївським монументальним живописом, побачити збережені усередині собору архітектурні форми 11 століття, різний іконостас 18 століття, комплекс барочних споруд навколо головного храму.

Особливу цінність являють настінні розписи Софії Київської 11 сторіччя – 260 м² мозаїк та близько 3 тисяч м² фресок. На жаль, це лише третя частина від усього живопису, який прикрашав стіни споруди у давнину. Все інше – роботи майстрів 17 і 18 століть, які являють меншу цінність. На стінах храму також відкриті давньоруські написи – графіті, продряпані загостреним предметом у фресковій штукатурці. Особливо важливі ті, що містять відомості про історичні події та культуру Київської Русі, в т. ч. стародавню слов'янську абетку, яка пояснює історичне походження кириличного письма.

У соборі знаходиться величезний мармуровий саркофаг, у якому колись спочивали рештки князя Ярослава Мудрого. Також у храмі-музеї можна побачити макет стародавнього Києва, декілька постійно діючих експозицій.

В 1990 році увесь комплекс Святої Софії, враховуючи його унікальність, було занесено до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, а в 1987 році Міжнародне журі Гамбурзького фонду присудило заповіднику Європейську медаль за збереження історичної спадщини.

Стародавній комплекс Софійського собору, який має музейний характер, сьогодні виконує роль символу України і Києва. 

Знайомство із Святою Софією є невід’ємною частиною деяких екскурсійних маршрутів столиці. Під час оглядової екскурсії туристи найчастіше спиняються на Софійській площі навпроти храму, щоб помилуватись златоглавим красенем-собором, величною дзвіницею, а також зробити пам’ятні фото, мальовничі, неначе листівки.

Протягом пішохідної екскурсії-прогулянки „Стародавній Київ” можна дізнатись більше про далеке минуле Софійського собору, про його долю за часів Русі, а також про майстрів, які створили цю святиню.

Зустріч із Софійським собором також є можливою в ході екскурсії „Храми та монастирі Києва” за бажанням туристів.