Найкраща їжа українця: знайомтесь, Сало!
У прямій залежності від власних кулінарних вподобань багато європейських народів отримали свої жартівливі прізвиська: французи - «жабоїди», італійці – «макаронники», німці – «сосисочники», українці – «салоїди». Це зовсім не образливо, бо їжа є невід’ємною складовою кожної культури.
Для України сало є не лише одним із символів національної кухні, але й своєрідним способом життя. Сало – герой багатьох прислів’їв* та анекдотів. Сало – поширене українське прізвище. Сало – навіть діюча особа п’єси Леся Подерв’янського «Остановісь, мгновєньє, ти прєкрасно!».
До того ж, українці впевнені, що сало, у помірних дозах, є корисним та дуже смачним продуктом харчування.
Трішечки з історії споживання
Ще з прадавніх часів до нас доходять пов’язані з ним археологічні знахідки – кістки дикого кабана. В уявленнях первісних людей кабан, або вепр, уособлював статечність, хоробрість, силу та відвагу. Його поважали, малювали, йому вклонялись, на нього полювали.
Археологія свідчить про те, що вже у третьому тисячолітті до нашої ери прадавні українці розводили свиней. У трипільців, які жили на значній частині сучасних українських земель, домашня свиня також належала до культових тварин.
Під час вибору нової віри на Русі одним із аргументів Володимира на користь християнства було те, що воно не забороняло вживати свинину.
В ті давні часи, коли цілі століття східнім слов’янам доводилось воювати з кочівниками, переважно мусульманами, наші предки розводили величезну кількість свиней. Також важливим було добре вміти заготовляти свинину, в тому числі й сало, на майбутнє. Це було конче необхідно для виживання. Свинину вороги обходили десятою дорогою, а все інше забирали.
За тривалий термін зберігання, за властивість надавати сил під час довгої подорожі за сіллю, сало душе шанувалося чумаками.
Важко уявити козака, який, разом зі зброєю, порохом, тютюном, люлькою та сіллю, не зберігав би при собі шматочок сала, для перекусу або приготування смачного кулішу – традиційної їжі степових героїв. Існує легенда, що вороги-мусульмани шаленіли, коли бачили, як в них перед очима козаки із задоволенням їдять сало.
Свіже сало, цибуля, часник, огірок та житній хліб завжди були для українця найкращим підвечірком під час рибної ловлі, у дорозі, у якості закуски.
Сьогодні сало – не лише цінний харчовий продукт на щоденному столі, але й запас на час поїздки чи походу. Він довго не псується навіть при високій температурі. Його солять, коптять, герметично закривають у банках, заморожують, вживають свіжим. Сало – популярний акомпанемент борщу, картоплі, вареників, дерунів. Сало товчуть із часником, додають до нього різні приправи та перець.
Шкідливе чи корисне?
Існують точки зору про шкідливість сала. Проте сучасні дослідження медиків, дієтологів, біологів та хіміків спростовують цю думку. Виявляється, що його нормоване вживання – 20-40 грамів на добу та не більше 100 грамів на тиждень – є корисним для людини. Головне – воно повинно бути свіжим, бажано не солоним та не смаженим. Приємна новина для тих, хто прагне схуднути: це незамінний продукт, якщо його вживати помірно.
Сало використовують у косметології, у народній медицині – як знеболювальний та протизапальний засіб, як допомогу при опіках, запаленнях органів дихання, зубному болю. Воно здатне виводити з організму токсини, вважається одним з засобів профілактики онкологічних захворювань, сухот, не накопичує радіонукліди, в ньому не заводяться паразити.
Всеукраїнська пошана…
Сало любить і шанує вся Україна. Так, у Полтаві є інститут свинарства, поряд з будівлями якого є пам’ятник свині – годувальниці України. У Луцьку був виготовлений найбільший в світі бутерброд із салом довжиною 73 метри. У Львові є музей-ресторан «Сало», видається журнал «Сало». Фестивалі, присвячені цьому продукту, проходять у різних містах країни. Вважається, що найсмачніше сало дає свиня породи «Миргородська сальна».
Звичайно, українська кухня, особливо зараз, коли країна прямує до Європи, характеризується не тільки стравами з салом. В ній присутні різні страви, і пісні також. Але, приходячи на базар, більшість українських господинь зупиняються біля прилавків, де красуються спіральки улюбленого продукту багатьох українців.
…і всесвітнє визнання
Не можна говорити про те, що споживання сала є характерним лише для українців. Його люблять і споживають поляки, угорці, білоруси, грузини. Воно присутнє у стравах словаків та чехів, а також балканських народів. Також, не можна сказати, що українці є рекордсменами з поїдання сала. Не зважаючи на репутацію «салолюба», середньостатистичний українець споживає лише 18 кг свинини за рік, і це втричі менше, ніж з’їдає, скажімо, звичайний німець.
Але ставлення українців до сала і те, як його готують у нас, робить сало не просто їжею, а НАШИМ САЛОМ, однією з візитних карток України.
Сало і Київ
Знайти цей смачний продукт Ви зможете на київських базарах. Після наших екскурсій ми підкажемо, де продається найсмачніше, яка різниця між «панським» та «генеральським» салом, яке підійде для високої кухні, а яке простіше. За бажанням, маршрут нашої екскурсії завершиться на базарі, а наш екскурсовод допоможе правильно вибрати найсмачніше сальце. Можлива невеличка дегустація!
А поласувати стравами справжньої української кухні на основі сала (і не тільки!) запрошуємо під час нашої програми «Київ гостинний».
* Прислів' я та приказки про сало
- Якби мені паном бути, то я б сало із салом їв.
- Живу добре – сало їм, на салі сплю, салом укриваюсь.
- Коли б сало крила мало, під небесами б літало.
- Ні сіло, ні впало, дай, бабо, сала.
- Так го полестив, як би салом помастив.