Володимирський собор
Багато хто називає його храмом-музеєм, і це дійсно так. Відносно небагата архітектура Володимирського собору не повною мірою відповідає розкішності та художності його внутрішнього оздоблення. Участь у розписі собору приймали видатні живописці – Васнецов, Нестеров, Котарбинський, Свідомський, Мамонтов, Врубель. Їхні творіння – це проникнення людини в божественний задум.
Закладений в 1862 році, Володимирський собор був освячений лише в серпні 1896 року. До його будівництва долучались два останні російські імператори, чотири архітектори; сучасною мовою його сміливо можна назвати довгобудовою.
В 30-ті роки 20 століття собор був перетворений на атеїстичний музей, книгосховище; навіть розглядалось питання про його знищення разом із десятком інших культових споруд Києва. На щастя, цього не сталося.
Сьогодні у Володимирському соборі зберігаються церковні святині – мощі преподобного Макарія і Великомучениці Варвари; тут проходять служби Божі. Собор відкритий для віруючих і туристів.
Храм освячений на честь рівноапостольного Володимира – великого київського князя, онука княгині Ольги – першої християнки з-поміж князів. Не випадково багато сюжетів настінного живопису собору присвячено їм, адже ними так багато зроблено для Русі та Києва.
Володимирський собор також прославився одним із найкращих в Україні церковних хорів, з якими пов'язані імена М.П.Гайдая, його доньки Зої Гайдай, великого співака І.Козловського та ін.
Відвідати Володимирський собор, помилуватись його розписами, Ви зможете під час оглядової екскурсії по Києву.
Свята Великомучениця Варвара
Свята Великомучениця Варвара народилася в місті Іліополі, теперішня Сирія, за часів правління імператора Максиміна (305-311 р.р.) у заможній та знатній родині. Батько Варвари Діоскор був затятим язичником. Рано втративши дружину, Діоскор був надмірно прив'язаний до єдиної доньки, яку хотів виховати у суворому дусі язичництва. Щоб вберегти її від стороннього впливу, особливо від християнських вчень, батько зачинив її у високій вежі. Спостерігаючи звідти красу навколишнього світу, Варвара доходить висновку, що тільки перст єдиного Бога здатен був створити подібне диво.
Тим часом до Діоскора приходять численні бажаючі одружитися з красунею Варварою. Він дозволяє доньці покинути вежу, проте сам змушений тимчасово виїхати з міста. За його відсутності Варвара зблизилася з християнами, від яких дізналася про Триєдиного Бога, про страждання та Божественне Воскресіння Христове. Варвара приймає хрещення та вирішує присвятити все життя служінню Господові.
Повернувшись, батько дізнався про рішення Варвари та ганьбу, яка очікувала на нього через її волю. Він страшенно розлютився й кинувся на доньку з оголеним мечем, проте Варвара встигла втекти з будинку та сховатись у гірській ущелині, яка дивом розступилася перед нею. Дуже швидко дівчину викрили; батько віддає її міському правителю, щоб той наказав її замучити, як усіх християн.
З іменем Господа на вустах Варвара приймає найжорстокіші тортури і катування. Віра у Всевишнього укріпила її дух, і вона ні на мить не зреклася Бога, навіть перед неминучою смертю мучениці. Батько власноруч страчує рідну дочку, яка стає Святою, і душа Варвари підноситься до небес. Мучителя Діоскора вбиває вогняний стовп, і тіло його розсипається попелом.
З тих часів Святу Великомученицю Варвару вшановує увесь християнський світ. У 6 столітті її мощі перевозять до Константинополя, а в 12 столітті донька візантійського імператора княжна Варвара, беручи шлюб із руським князем Михайлом Ізяславичем, привозить їх до Києва. Сьогодні вони знаходяться у кафедральному соборі Святого Володимира як одна з найбільших святинь християнства, приваблюючи звідусіль паломників для поклоніння.