Дарниця

Для багатьох слово «Дарниця» асоціюється із назвою хлібу, фармацевтичною компанією або залізничною станцією. Для киян, які хоча б трохи знають історію свого міста, це назва історичної місцевості на лівому березі Дніпра, яка менше ніж 100 років тому приєдналась до Києва, а сьогодні перетворилась на величезний район, де проживає понад 300 тисяч мешканців. І хоча зараз на Київському лівобережжі три райони, старожили міста, говорячи про лівий берег, іноді кажуть: «то десь у Дарниці».

На околиці Микільської Слободки археологи знайшли стоянку людей, яка датується 3-4 тис. до н.е. Є знахідки Трипільської культури біля Бортничів, неолітичні поселення на території сучасної Троєщини, що говорить про давнє заселення людиною київського Лівобережжя.

Походження цієї незвичної назви пов’язують зі словами «дар», «дарувати». За легендою, княгиня Ольга подарувала комусь у цій місцевості озеро, яке отримало назву «Дарницьке». За іншою версією, це слово склалося зі слів «дар» та «ниць», тобто, ймовірно, хтось падав навколішки, підносячи дари або князям, або Києво-Печерській Лаврі.

Першою офіційною згадкою про Дарницю вважається 1509 рік. У тогочасних літописах часів є свідчення про те, що литовський князь подарував Микільському монастирю ділянку на березі річки Дарниця. У 1694 році царською грамотою було підтверджено приналежність цих земель до Лаври, де вони іменуються Дарницею.

Масове заселення Дарниці почалось у другій половині ХІХ ст. у зв’язку з будівництвом залізничної гілки. Тут будується вокзал, працює поштово-телеграфне відділення, відкривається школа, аптека, зростає містечко залізничників.

У 1923 році Дарницю та прилеглі до неї селища, виключивши з Чернігівської губернії, включили до меж Києва, а у 1935 році був створений єдиний район на лівому березі – Дарницький. До його складу увійшли селища Осокорки, Позняки, Биківня, робочі околиці Дарницького вагоноремонтного заводу та Червоний хутір.

Напередодні Другої світової війни Дарниця з околиці перетворюється на великий індустріальний район. Але під час війни всі промислові підприємства були зруйновані. Інтенсивне житлове та індустріальне будівництво було відновлено наприкінці 1940-х років, а у 2002 році затвердили сучасні межі району.

Завдяки зручному залізничному сполученню з правобережжям, чудовим лісам, чистому повітрю, Дарниця була дачним селищем. Місцева природа сприяла творчості, і навіть в екстремальних умовах. Саме тут під час Першої світової війни чеський письменник-сатирик Ярослав Гашек, перебуваючи у таборі для військовополонених, працював над своїм твором «Пригоди бравого вояка Швейка».

Поблизу Дарниці жила мати Анни Ахматової, а сама поетеса вінчалася з Миколою Гумільовим у Миколаївській церкві, яка колись знаходилась на Микільській Слобідці. На жаль, цей чудовий храм не зберігся, на його місці зараз станція метро «Лівобережна». Про видатну поетесу нагадує назва однієї з вулиць у Дарницькому районі.

Подорожуючи із нами Києвом, Ви маєте чудову нагоду дізнатись ще багато цікавого про Дарницю та інші райони київського Лівобережжя.